Кант і допитливий розум росіян

Знаменитому філософу Канту дуже не пощастило: йому довелося народитися, написати свої геніальні роботи і померти в споконвічно російському місті Калінінграді. Причому, навіть побувавши підданим російської корони, він і підозрювати не міг, що через багато років після смерті стане де-факто калінінградцем. Що постійно дивує допитливий розум російських начальників. І так вийшло, що тінь автора максими про зоряне небо і моральний закон турбує їх і тепер. Міністр Мединський затіяв патріотичну гру в присвоєння імен видатних співвітчизників російським аеропортам. І в цьому безглуздому змаганні Канту під час інтернет-голосування випало обігнати в якийсь момент маршала Олександра Василевського, чиї війська штурмували Кенігсберг в 1945-му. Ясна річ, перевага, віддане жителями регіону якомусь незрозумілому шпаку з ворожим прізвищем в порівнянні з цілим маршалом виглядає рішучою образою для військових, якими переповнена Калінінградська область, що волею долі стала російським форпостом у справі протистояння проклятому НАТО.

І начальник штабу Балтійського флоту віце-адмірал Ігор Мухаметшин гранично ясно роз’яснив те, що відбувається, особовому складу двох кораблів, щойно прибулих на рідну базу, а заодно й бійцям Юнармії, що тремтіли від вітру, яку Міноборони формує зі школярів. «Ну, кажучи про Канта... Всі кажуть:" Кант, Кант. Ось він там ще щось". Це людина, яка зрадила свою Батьківщину, яка принижувалася і на колінах повзала, щоб їй дали кафедру. Розумієте? В університеті, щоб він там викладав. Писав якісь незрозумілі книги, які ніхто з тих, що тут стоять, не читав ніколи і читати не буде», — твердим голосом інструктував адмірал.

Росія стає все більш мілітаризованою державою

З чого випливає, що високопоставлений російський офіцер не в курсі теорії про розум і межі пізнання, яку розвивав мерзенний Кант. Тим часом, згідно з цією теорією, адмірала слід вважати абсолютно трансцендентним, тобто непізнаваним в принципі. Що відбувається в тих мізках – нікому не відомо. Ось уже два століття освічені росіяни регочуть над нескінченними реінкарнаціями полковника Скалозуба. А типаж рішучим чином не змінюється, не зникає, ніколи не відчуває незручності. Його, як Шарикова, навчили пишатися власною дикістю, вважати її еталоном. Зрозуміло, далеко не всі, хто жахається сьогодні одкровеннями адмірала Мухаметшина, день і ніч читають філософські книги. Однак досягнувши певного рівня освіти, людина перестає хвалитися власним невіглаством.

Чого не сталося з віце-адміралом Мухаметшиним, який пройшов усі щаблі військової освіти: Тихоокеанське вище військово-морське училище імені Макарова, Вищі спеціальні офіцерські класи ВМФ, Військово-морська академія імені адмірала флоту Радянського Союзу Кузнєцова, Військова академія Генерального штабу Збройних сил РФ. Тобто він навчався років 8-10 у вельми шанованих навчальних закладах. Ці роки пройшли, не залишивши жодного сліду в адміральських мізках. До речі, маршал Олександр Василевський, який закінчив в царські часи духовну семінарію, про Канта міг чути. При цьому спеціальні технічні знання Мухаметшин все ж отримував, що, напевно, зробило його хорошим флотоводцем. Але при цьому він вважає за необхідне інструктувати підлеглих не щодо водіння флоту, а щодо Канта. І це дійсно серйозна проблема. Росія стає все більш мілітаризованою державою. Люди з такою ж освітою і інтелектом займають найважливіші державні посади.

Якраз на спробі реформувати військової освіти були зупинені і повернуті назад «сердюковські» реформи. Тому тепер, як і колись, курсанти військових училищ та слухачі військових академій освоюють знання виключно «в частині що їх стосується». Тобто рівно стільки, скільки необхідно, щоб бути спроможним освоїти один або два зразки конкретної військової техніки. Добре пам’ятаю, яке здивування (змішане зі зневагою) викликало в кінці 1980-х перше знайомство радянських генералів з програмами всіх трьох військових академій США. З’ясувалося, що ні у Вест-Пойнті (що готує офіцерів сухопутних військ), ні в Аннаполісі (ВМС), ні в Колорадо-Спрінгс (ВПС) не приділяється серйозної уваги дисциплінам, які роблять курсанта фахівцем з того чи іншого виду озброєнь. «Де вивчення матчастини?» — суворо питали російські воєначальники у розгублених американських колег. Замість цього програма у військових вузах західних країн приблизно навпіл ділиться на природничо-наукові та гуманітарні дисципліни. Математика, фізика та хімія вчать людину вчитися. Завдяки цьому, випускники американських військових академій без зусиль освоюють конкретні військові спеціальності: пілот, корабельний штурман, командир взводу. Причому всі ці спеціальності випускники Вест-Пойнта, Аннаполісу і Колорадо-Спрінгс (як і випускники цивільних університетів, які вирішили стати офіцерами) отримують вже після випускних іспитів — у спеціальних навчальних центрах. А гуманітарні науки, включно з, ви будете сміятися, і філософією, разом з настільки огидним Кантом, дають офіцерам розуміння свого місця в настільки складному сучасному світі (а заодно і здатність командувати, керувати людьми, не вдаючись до рукоприкладства). Про генералів і говорити нема чого. Подивіться біографію будь-якого великого західного військового. Без магістерського, а то й докторського ступеня, як правило, отриманого в цивільному університеті, великі зірки військовому не світять.

Однак реформа в цьому напрямі зовсім не сподобалася російським начальникам. У Сердюкова і його команди були серйозні плани щодо реформи системи військової освіти, метою якої було формування нового типу офіцера, готового і здатного постійно вчитися і самовдосконалюватися. У програмах військових вузів все більше місце відводилося гуманітарним предметам, перш за все, вивченню іноземних мов. Сергій Шойгу швидко поклав цьому край, повернув військові вузи в підпорядкування головкоматам видів Збройних сил, чим прирік майбутніх офіцерів на роль військових ремісників, здатних за час кар’єри освоїти лише одну-дві системи озброєнь.

І в цьому є своя логіка. Знайомство з Кантом та іншими гегелями, спінозами і шеллінгами марно не проходить. Самостійний і освічений офіцер може і не погодитися з необхідністю без обговорення виконувати будь-який наказ. Дозволити такому статися Кремль не може. Краще нехай буде Мухаметшин. На його тлі випускники Вищої школи КДБ виглядають сущими інтелектуалами...

Текст опублікований з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Читайте у новому номері
журналу НВ

  • Люди НВ: 18 українців, які рухають країну вперед
  • Головні ризики та досягнення у держбюджеті-2019
  • Україна йде на рекордний врожай у своїй історії
Читати журнал онлайн
Ukraine-2020
Facebook Twitter Google+


Джерело статті: “https://nv.ua/ukr/opinion/goltz/kant-i-dopitlivi-rosijan-2511840.html”